Остріг — старовинне місто з насиченою історією та унікальними пам’ятками архітектури. Подорожуючи туристичною Україною, обов’язково завітайте до нього. Адже тут знаходиться одне із семи чудес України — Острозький замок. Він незмінно посідає верхівку рейтингів на мапах мандрівників. Знахідки, виявлені при археологічних дослідженнях, засвідчують, що територія теперішнього міста була заселена ще в епоху енеоліту (4-3 тисячоліття до н.е.), потужним воно було і в давньослов’янський час.
Остріг вперше згадується 10 серпня 1100 року. Тоді князі Святополк Ізяславович, Володимир Всеволодович, Давид та Олег Святославовичі, аби припинити міжусобні війни, поступилися частиною міст на користь волинського князя Давида Ігоровича. Щодо походження назви міста, існує декілька версій. Вірогідно, вона бере початок від давньоруського слова «острог», яке означало «частокіл (огорожа) з дерев’яних колод, укріплення». У документах XVI ст. та в побутовому спілкуванні аж до нашого часу місцеве населення використовує українізовану назву «Остріг», проте в офіційних документах вживається термін «Острог».
Археологи, проводячи розкопки, останнім часом дійшли висновку, що Остріг у давньоруський період був доволі великим поселенням з багатьма жителями. Поняття «острог (укріплене місце)» стосувалося практично всіх міст давньоруського часу. Так, наприклад, раніше до назви кожного укріпленого міста додавалася приставка «острог» — острог Києва, острог Шумська. Можливо, ще в першому тисячолітті, у слов’янський період, друге слово у назві зникло, а лишилася тільки перша частина — Острог. В історії ще є багато неідентифікованих міст, які згадуються у літописах. Остріг цілком може бути одним із них. У ХІV-ХVІІ ст. він був столицею князівства Острозького, яке являло собою державне утворення з обмеженим суверенітетом. В епоху Середньовіччя це було не винятком, а радше загальним правилом, цілком суверенними були лише імперські держави (Візантія, Священна Римська імперія).
Князі Острозькі мали право екстериторіальності й не підпорядковувалися місцевій господарській адміністрації, виступаючи як суверенні володарі. У самому князівстві існував окремий адміністративний та військовий устрій зі своїм васалітетом та судочинством. Князі утримували власні війська, які складалися із професійних дружин та ополчення васалів.
Місто майже три століття було резиденцією і «домоначальним градом» князівського роду Острозьких, що дав Україні видатних полководців, меценатів та визначних національних провідників.
Навіть після згасання прямих нащадків роду князів Острозьких, родинний герб продовжував виконувати роль герба князівства як певної територіальної одиниці. Так, згідно із заповітом Януша Костянтиновича Острозького, що не мав прямого спадкоємця, Острозька ординація мала перейти до молодшої гілки роду, князів Заславських, а у разі вгасання і цього роду — до рицарів Мальтійського ордену, але разом з тим в ужитку мав залишатися герб князів Острозьких, що продовжував репрезентувати територію ординації (кня зівства). Згодом ми бачимо герб Острозьких на печатках Любомирських, до яких 1673 р. перейшло володіння Острозькою ординацією.
Столицею князівства було місто Остріг, яке з 70-х рр. XVI ст. стало найвидатнішим центром освіти і культури всієї України. У місті потужно розвивалось музичне мистецтво (острозький наспів) були сильні позиції ремісничих майстрів: золотарі, зброярі,гончарі і т.д. Приблизно в 1576р. стараннями князя Василя-Костянтина була заснована перша у Східній Європі вища школа, названа сучасниками Академією. Унікальність та оригінальність цього вищого закладу освіти виявилися й у тому, що тут уперше поєдналися два типи культур: візантійська і західноєвропейська. З Острозькою академією пов’язується Ренесанс українського народу.
Острогу належить помітне місце в історії українського козацтва та очолюваної ним національно-визвольної боротьби. Найяскравішою постаттю козацької війни 1594-1596 рр. став острожанин Северин Наливайко, колишній сотник, комадир охоронної сотні князя Острозького. Очолюване Наливайком повстання охопило величезні простори Волині, Поділля, Білорусії, Наддніпрянщини, збігшись у часі з релігійною боротьбою проти Берестейської унії.
Найвидатнішим полководцем, дипломатом, військово-політичним організатором козацтва став випускник Острозької академії (острозький період його життя припадає, ймовірно, на 1580-1590-і рр.) гетьман Війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний.
Населення краю взяло активну участь у Визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Наприкінці липня 1648 року в Острозі вибухнуло повстання міської бідноти, а в серпні сюди прибули багаточисельні селянсько-козацькі загони. В околицях Острога діяли загони Михайла Тиші, які допомогли Хмельницькому у його переможному поході під Львів і Замостя. Під час перебування в Острозі у грудні 1648 року Б. Хмельницький видав свій універсал, в якому вимагав припинити утиски українського народу.
Турист, який завітає до Острога, зможе насолодитися спогляданням унікальних пам’яток як архітектури, так і творів мистецтва у стінах острозьких музеїв. До складу історико-культурного заповідника м. Острога входять краєзнавчий музей з історичними і художнім відділами; Музей книги та друкарства; Музей нумізматики; пам’ятки оборонної і храмової архітектури Острога і сусіднього с. Межиріч. Так, частиною заповідника є територія Замкової гори з відреставрованими спорудами замку князів Острозьких: Круглою вежею (XVI ст.), вежею Мурованою (ХІV-ХVІ ст.), Богоявленською церквою (ХV-ХVІ ст.), а також надбрамною дзвіницею — наймолодшою будівлею комплексу. Заповідник зберігає свідчення про діяльність першого в Україні вищого навчального за кладу— Острозької академії (ХVІ-ХVІІ ст.), а також друкарні, де видана всесвітньо відома Острозька Біблія. У його музеях представлено понад 70 тисяч історичних, наукових, мистецьких експонатів.
Взято з книги Миколи Бендюка "Історія та легенди давнього Острога" (за згодою автора).